Досліджено прагматичні особливості захисної промови адвоката та їх ролі у здійсненні успішного мовленнєвого впливу на суд присяжних. Формально композиція адвокатського виступу висвітлює послідовність процесуального доказу, а фактично відбувається програмування суду присяжних на прийняття позитивного для судового оратора рішення. За допомогою комунікативно-прагматичного методу виокремлено ряд висловлювань за їх прагматичним спрямуванням, а саме інформативи (експлікативи, аргументативи, афірмативи), реквестиви, директиви та запит, а також досліджено їх функціонування у різних частинах захисної промови. Шляхом звернення захисника в тій чи іншій мірі до відповідного типу речення протягом всієї його промови імпліцитно прослідковується заклик до виправдання підсудного. У результаті дослідження встановлено, що найчастіше адвокат у всіх трьох частинах виступу використовує афірмативні висловлювання, які разом з експлікативами у вступі та основній частині підтверджують тезу аргументативних висловлювань у заключній частині про невинуватість підзахисного. При цьому вживання реквестивів, запитів та директивів слугує налагодженню та підтримці контакту із судовою аудиторією, що забезпечує ефективність здійснення на присяжних мовленнєвого впливу.

Описана терминологическая лексика, образованная лексико-семантическим способом и отвечающая основным правилам описания внешности человека по методу словесного портрета. Словесный портрет - это используемое в следственной и оперативно-розыскной практике упорядоченное, систематизированное описание признаков внешности человека с применением унифицированной терминологии. Цель работы - определить роль метафоры в формировании, структурировании и функционировании русской габитоскопической терминологии. Изучена терминологическая составляющая технологии построения словесного портрета. Исследованы метафорические дериваты, функционирующие в свободных и систематизированных описаниях. Использован описательный метод. В результате исследования определены специфические признаки, позволяющие метафорическим единицам активно функционировать в роли габитоскопического термина. Сделаны выводы, что точность (доходчивость), меткость, яркость, краткость, скорость кодирования и декодирования, моносемность стереотипного образа, сохраняемого в долговременной памяти, семантические нюансы - вот тот комплекс признаков, который может и должен обеспечить метафорическим дериватам доминирующую позицию в габитоскопической терминосистеме. Учитывая социолингвистическую составляющую габитоскопической коммуникации, практическое применение может быть найдено при разработке единой сбалансированной системы терминов, отвечающей профессиональным традициям и речевым стереотипам создателей словесного портрета в криминалистике.